2. Наукова раціональність в історичній ретроспективі. Типи наукової
раціональності.
В останні десятиліття не тільки за кордоном, але і у вітчизняній філософії виконана істотна аналітична робота по виявленню форм і компонентів в структурі наукового знання, а також передумов і підстав в науковому пізнанні. В результаті цих досліджень достатньо розпливчаті уявлення про "передпосилочне знання" були конкретизовані і визначені три головні компоненти підстав науки: норми і ідеали дослідження, наукова картина світу і філософські ідеї і принципи, за допомогою яких обґрунтовуються картини світу і виявляються ідеали і норми пізнання. Якщо говорити про емпіричний і теоретичний рівні пізнання, то вони взаємозв'язані, межа між ними умовна і рухома. Емпіричне дослідження, виявляючи за допомогою спостережень і експериментів нові дані, стимулює теоретичне пізнання (яке їх узагальнює і пояснює), ставить перед ним нові, складніші завдання. З іншого боку, теоретичне пізнання, розвиваючи і конкретизуючи на базі емпірії новий власний зміст, відкриває нові, ширші горизонти для емпіричного пізнання, орієнтує і направляє його у пошуках нових чинників, сприяє вдосконаленню його методів і засобів і т.п. Вчені прагнуть тлумачити науку не тільки як опис безпосередньо спостережуваних явищ, але і як віддзеркалення об'єктивної реальності, яка лежить за явищами, за спостережуваним. У розглянутому випадку і у Ейнштейна, і у Бора виразно видно ця тенденція, що виразилася в побудові певних інтерпретацій квантової механіки з позицій різних філософських уявлень. До науки теорія може увійти у такому вигляді, в якому вона не є знанням в повному розумінні цього слова. Вона вже функціонує як певний організм, вже описує емпіричну, але в знання в повному розумінні вона перетворюється лише тоді, коли всі її поняття одержують онтологічну і гносеологічну інтерпретацію.