3. Наукова раціональність в контексті філософських підстав науки.
Коли сучасна наука поставила в центр своїх досліджень унікальні системи, в які як особливий компонент включена сама людина, що історично розвиваються, та вимога експлікації цінностей в цій ситуації не тільки не суперечить традиційній установці на отримання об'єктивно-дійсних знань пре світ, але і виступає передумовою реалізації цієї установки. Є всі підстави вважати, що у міру розвитку сучасної науки ці процеси посилюватимуться Техногенна цивілізація нині вступає в смугу особливого типу прогресу, коли гуманістичні орієнтири стають початковими у визначенні стратегій наукового пошуку. На підставі такого пошуку позитивним чином формуються не класичниі ідеал, а некласичний і постнекласичний типи раціональності, які, очевидно, покликані будуть утілити новий ідеал раціональності, якщо такий виявиться: можливим. Важливо, проте, те, що "вихід за межі класичного ідеалу; раціональності засвідчений з позицій різних традицій світової філософії". "Проблема раціональності, над якою б'ється сьогоднішня думка намагаючись запропонувати вихід з глибокої кризи, народжененої індустріалізмом з його насильницьким відношенням до природи, - одна найважчих сьогодні. З нею, мабуть, ми увійдемо і в XXI вік. Можливо, це буде століття постнекласичною наукою?" - П.П. Гайденко. Видно, це питання чисто риторичне, оскільки іншого шляху, окрім як переходу до нового тип; цивілізації і новому типу раціональності у людства просто немає.